Узагальнення судової практики щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП за 2025 рік

            Домашнє насильство є одним із найганебніших проявів порушення прав людини, що нівелює цінність особистості, руйнує засади безпеки в родині та завдає непоправної шкоди психічному здоров’ю нації. В умовах повномасштабної збройної агресії проти України ця проблема набула особливої гостроти. Високий рівень стресу, втрата майна, вимушене переселення та посттравматичні стани стають каталізаторами агресії всередині родини. У цей складний період боротьба з домашнім насильством — це не лише питання правопорядку, а й частина боротьби за європейські цінності, де людина та її гідність є найвищою цінністю.

            Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та оновлених норм КУпАП, що ґрунтуються на ратифікованій Стамбульській конвенції, правове поле України після 19 грудня 2024 року чітко розмежовує поняття домашнього насильства, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань.

            Домашнє насильство (ст. 173-2 КУпАП): умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру в колі сім’ї або між партнерами. Важливо, що відповідальність настає навіть без спричинення тілесних ушкоджень, якщо завдано шкоди фізичному чи психічному здоров’ю.

            Насильство за ознакою статі (ст. 173-6 КУпАП): діяння, спрямовані проти особи через належності до певної статі або стереотипні уявлення про соціальні ролі жінки чи чоловіка.

            Сексуальні домагання (ст. 173-7 КУпАП): умисні принизливі дії сексуального характеру (вербальні, невербальні або через електронні комунікації).

         Згідно плану надаємо статистичні дані щодо кількості справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП.

            Загалом у 2025 році в провадженні суду перебувало 148 справ про адміністративні правопорушення, з них 8 - повернуто на дооформлення, розглянуто - 123, не розглянуто – 17.

З 123 розглянутих: накладено адміністративне стягнення – 57, закрито – 66 (2 – за малозначністю, 50 – за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, 11 – у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, 3 – у зв’язку зі смертю правопорушника).

            Суддями Південноукраїнського міського суду Миколаївської області закрито 11 справ про адміністративні правопорушення, у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення:

- №486/1006/24

- №486/1008/24

- №486/1028/24

- №486/2081/24

- №486/1966/24

- №486/115/25

- №486/146/25

- №486/168/25

- №486/440/25

- №486/350/25

- №486/517/25

            Відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

            Згідно частини 3 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.

            Наприклад, справа №486/1966/24, адміністративне правопорушення вчинено 13 жовтня 2024 року. 02 грудня 2024 року судом повернуто до Відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області для належного оформлення. 23 грудня 2024 року зазначену справу направлено до суду після дооформлення. Строки притягнення до адміністративної відповідальності закінчилися, оскільки днем вчинення адміністративного правопорушення є 13 жовтня 2024 року.

Ще один приклад, справа №486/2081/24, справа надійшла 11.12.2024 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 листопада 2025 року справу розподілено судді Далматовій Г.А., справу розглянуто 19.11.2025 року, таким чином, закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки днем вчинення адміністративного правопорушення є 27 листопада 2024 року.

            Справи про адміністративні правопорушення, в яких особи були визнані винними, але звільнені від адміністративної відповідальності, у зв’язку з малозначністю (стаття 22 КУпАП):  №486/1777/25 та №486/1856/25.

            Стаття 22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених ч. 4 статті 121, ч.5 статті 122, статтями 122-2, 122-4, ч.3 статті 123, ч.2-5 статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

            Тобто законом № 3733-IX правопорушення за ст. 173-2 КУпАП було прямо виключено з переліку тих, де можливе звільнення від відповідальності за малозначністю. Попри це  лише в двох випадках постановою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області особу звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 22 КУпАП.

            Справа №486/1777/25, де чоловік знаходячись за місцем проживання вчинив сварку з дружиною, висловлювався до неї нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру та завдав шкоди психічному здоров’ю потерпілої. Але враховуючи фактичні обставини справи, характер правопорушення, особу правопорушника, який вчинив правопорушення вперше, з потерпілою, яка є його дружиною, вони помирилися, і остання претензій до нього немає, суд вважає за можливе звільнити його від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення за малозначністю вчиненого правопорушення відповідно до ст. 22 КУпАП та обмежитися усним зауваженням.

            Справа №486/1856/25 правопорушник вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки, а саме висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, чим завдав психологічної шкоди здоров’ю потерпілій. Водночас враховуючи те, що правопорушник вперше притягується до адміністративної відповідальності, примирився з потерпілою, суд вважає можливим застосувати до нього ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

            Протягом 2025 року розглянуто 57 справ з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" чи Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Щодо вирішення питання про направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі відповідно до ст.39-1 КУпАП слід зазначити, що лише в 7 випадках  — направлені для проходження програми для кривдників.

Наприклад, у справі №486/38/25, правопорушник за місцем спільного мешкання, із ознаками алкогольного сп'яніння, вчинив відносно своєї матері домашнє насильство психологічного та економічного характеру, а саме, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, просив кошти, чим могла бути завдана шкода психічному здоров’ю. Пізніше вчинив відносно своєї матері домашнє насильство психологічного характеру, а саме, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою. При визначенні виду і розміру адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого ним адміністративного правопорушення, особу, ступінь його вини, а також те, що останній одночасно вчинив адміністративні правопорушення, справи про які розглядаються одночасно одним і тим же органом, тому суд вважає необхідним, на підставі  ч. 2 ст. 36 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з направленням для проходження програми для кривдників на строк шість місяців.

Ще один приклад, справа №486/126/25, правопорушник в присутності малолітніх дітей, вчинив відносно своєї дружини, домашнє насильство, а саме, вчинив сварку та штовхав, наніс удар в область обличчя, внаслідок чого психічному здоров’ю малолітніх дітей та дружини могла бути завдана шкода. Суд враховує характер вчинених ним адміністративних правопорушень, особу, ступінь його вини, а також те, що останній одночасно вчинив два адміністративні правопорушення, справи про які розглядаються одночасно одним і тим же органом, тому суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з направленням для проходження програми для кривдників на строк шість місяців.

Отже, при вирішення питання про направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі відповідно до ст.39-1 КУпАП, судді Південноукраїнського міського суду враховують характер правопорушення, особу, ступінь вини, кількість правопорушень майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність та наслідки правопорушення.

Справ, в яких особа визнана винною та не направлялась на проходження програми для кривдників протягом 2025 року розглянуто – 50.  

Згідно з текстом статті 39-1 КУпАП, суд має право, а не обов'язок, одночасно з накладенням стягнення вирішити питання про направлення особи на програму для кривдників. Це означає, що направлення є дискреційним повноваженням судді: закон не зобов'язує суддю автоматично відправляти кожного порушника на корекційну програму. Суддя сам вирішує, чи допоможе цей захід у конкретному випадку, оцінює обставини, враховуючи особу порушника, ступінь небезпеки,  чи це перший випадок, чи є розкаяння, наскільки агресивною була поведінка, інші обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність та наслідки правопорушення. Дискреція дозволяє ухвалити рішення індивідуально, а не «під копірку».

До того ж, з огляду на те, що 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22 травня 2024 року, яким стаття 173-2 викладена у новій редакції, та змінено санкції. А відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Згідно вимог ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки Законом України № 3733-IX від 22 травня 2024 року була посилена відповідальність за вчинення домашнього насильства, зазначений закон не має зворотної дії в часу, підлягає застосуванню закон в редакції, чинній на час вчинення таких діянь, тобто в редакції Закону України № 1604-IX від 01 липня 2021 року (наприклад, справа №486/2026/24).

Судова практика активно спирається на Стамбульську конвенцію та рішення ЄСПЛ, акцентуючи на тому, що держава має не просто покарати, а змінити поведінку кривдника.

Основними проблемними питаннями при розгляді справ про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП, є:

• неявка учасників процесу, що унеможливлює допит учасників процесу,
• неможливість підтвердити статус суб’єкта «домашнього насильства» через відсутність спільного побуту,
• сталі неприязні стосунки, коли потерпіла відверто провокує, але не кожен конфлікт є насильством у розумінні норм Закону. Різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди. Самі по собі нецензурні висловлювання та приниження не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
• повернення протоколів на дооформлення, що тягне за собою закриття справи, у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
• Ключову роль відіграють не лише свідчення, а й фізичні докази: тілесні ушкодження, пошкоджене майно, висновки психолога щодо стану потерпілої особи.

Для встановлення точної відповідності між фактичними ознаками вчиненого діяння (дії чи бездіяльності) та складом правопорушення, передбаченими нормами КУпАП,  судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області враховують :

• Наявність умислу: чи була дія спрямована саме на заподіяння страждань, а не на розв'язання побутової суперечки,
• Наявність шкоди: чи підтверджено факт погіршення психологічного стану (страх, тривожність, безпорадність) об’єктивними доказами, а не лише суб’єктивними поясненнями,
• Контекст відносин: чи є інцидент проявом системного домінування, чи це разовий вияв особистої неприязні.

            З огляду на кількість оскаржень постанов в апеляційному порядку (протягом 2025 року - 2), судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області, розглядаючи справи даної категорії, приймають рішення виважено, виключно з передбачених законом підстав та з урахуванням особливостей кожного матеріалу про адміністративне правопорушення.

Голова Південноукраїнського міського суду

Миколаївської області                                                                        Галина ДАЛМАТОВА

Ірина ЧЕРНУХА,

05136 54626