Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики розгляду Южноукраїнським міським судом
Правосуддя щодо неповнолітніх має бути складовою процесу національного розвитку кожної країни. Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тому суди повинні враховувати вимоги міжнародних правових актів, зокрема тих, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх. У міжнародно-правових актах наголошується на необхідності особливого захисту дітей та підлітків. Україною було підписано міжнародний договір від 29 листопада 1985 р., за яким вона взяла на себе зобов’язання виконувати Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»). У пр. 2.1 зазначених Правил підкреслюється необхідність неупередженого їх застосування. В іншому важливому міжнародному документі — Конвенції про права дитини, прийнятій 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 р. і ратифікованій Верховною Радою України 27 лютого 1991 р. (далі — Конвенція), міститься гуманне положення щодо застосування до неповнолітнього міри запобіжного заходу. Відповідно до статті 37 Конвенції «арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюється згідно з законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу». Кримінальний кодекс України розглядає вчинення злочину неповнолітніми як пом'якшуючу обставину (п.3 ч.1 ст.66 КК). Адже законодавець враховує на те, що формування неповнолітнього як особистості ще не закінчилося.
В умовах реалізації судової реформи особливого значення набуває питання вдосконалення кримінального провадження щодо неповнолітніх, під час якого повинен бути забезпечений максимальний захист прав та законних інтересів цих осіб, які потрапили до сфери дій кримінального процесу.
Велике значення для профілактики злочинності серед неповнолітніх має процесуальна діяльність судів, що здійснюють провадження у кримінальних справах. Ефективні правові заходи, які суди застосовують щодо неповнолітніх, можуть реально сприяти попередженню вчинення ними нових злочинів та виправленню підлітків. Здійснюючи правосуддя, суди повинні забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод як підсудного неповнолітнього, так й інших учасників процесу.
У І півріччі 2020 році в провадженні Южноукраїнського міського суду Миколаївської області перебувало 2 кримінальних провадження про злочини вчинені неповнолітніми стосовно 2 осіб (студент ЮУ професійного ліцею та учениця ЗОШ №2), з них надійшло у звітному періоді 1 кримінальне провадження. Протягом звітного періоду вони не розглянуті.
Протягом розгляду справ даної категорії судді дотримуються всіх вимог законодавства враховуючи особливості провадження в справах про злочини, вчинені неповнолітніми, зокрема, судді особливу увагу звертають на повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік, стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною хворобою, повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними; ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння; умови життя та виховання; наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
При розгляді справ відносно неповнолітніх порушення строків, при призначенні до підготовчого чи судового засідання, передбачених статтями 314, 316 КК України, не допускалось.
Стосовно запобіжних заходів, то найсуворіший, взяття під варту, застосовується до неповнолітніх лише за наявності підстав вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Так, у І півріччі 2020 року до неповнолітніх запобіжний захід у вигляді взяття під варту не застосовувався.
Аналізуючи минулі звітні періоди, можна зробити висновок про те, що найпоширеніші злочини серед неповнолітніх – це злочини проти власності, вони становлять одну з найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь взагалі, характеризуються прямим умислом, підготовленістю та усвідомленістю.
Щодо злочинів, вчинених неповнолітніми, то протягом у І півріччя 2020 р. це виключно крадіжка (ст.185 КК України).
Питання призначення покарання неповнолітнім особам є досить складним, оскільки при призначенні покарання неповнолітньому, суд повинен враховувати не тільки ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості розвитку неповнолітнього. Зважаючи на це, при призначенні покарання неповнолітнім підсудним, суд має дотримуватися вимог статті 98 КК України щодо видів покарань, які можуть бути призначені неповнолітнім за вчинений злочин. Перелік видів покарань є вичерпним. Виходячи з положень ст. 98 КК України, інші види покарань – обмеження волі, конфіскація майна, довічне позбавлення волі - до неповнолітніх застосовуватися не можуть, у тому числі і в порядку переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, відповідно до ст. 69 КК України. Так, до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, суд може застосувати такі основні види покарань, як штраф, громадські або виправні роботи, арешт (до осіб, які досягли 16-ти річного віку), позбавлення волі на певний строк та додаткові покарання у виді штрафу і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Судом має враховуватись і та умова, що покарання неповнолітніх має бути підпорядковане іншій меті – їх виправленню і перевихованню, попередженню вчинення нових злочинів.
Вікові особливості неповнолітніх значно впливають на мотивацію їхніх вчинків. Такими особливостями є: недостатній життєвий досвід; схильність до наслідування; вплив на них оточуючих, особливо дорослих осіб; бажання показати себе самостійним і намагання звільнитися від контролю та опіки з боку батьків, вихователів; специфічне трактування таких понять, як сміливість, чесність, дружба; неправильна оцінка конкретних життєвих ситуацій; недостатній розвиток, а інколи і повна відсутність критичного ставлення до своїх вчинків, вчинків інших.
Значною мірою сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми такі обставини, як безконтрольність з боку батьків, відсутність профілактичних заходів у роботі з «важкими» підлітками, їх незайнятість, вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів, проблеми в сім’ях, безробіття батьків і відсутність у них коштів на утримання дітей. Недосконалість державної системи соціального захисту також істотно впливає на стан злочинності серед неповнолітніх.
Вперше неповнолітній реально пізнає закон при спілкуванні з представниками органів внутрішніх справ та судів, і тому на них покладається важливий обов'язок продемонструвати, що держава, суд охороняє права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб і що кожний, хто вчинив злочин, буде притягнутий до відповідальності з визначенням відповідного покарання. Водночас, вони мають переконливо довести неповнолітньому, який оступився, що держава в особі представника правоохоронних органів та судді зацікавлена, насамперед, у тому, щоб він став на шлях виправлення, щоб неповнолітня особа отримала переконливий виховний потенціал, який би дав їй можливість усвідомити, що вона має жити за правилами, які встановлені законом та суспільством, критично поставитися до своїх дій і стати на шлях виправлення.
В.о.голови
Южноукраїнського міського суду О.І.Савін
_03_03.png)
